Почну одразу з поганої новини – не існує чарівної пігулки або одного метода, який би допоміг вам не хвилюватися.
Але і є гарна новина – з цим можна працювати і (о, боже!) замість страху сцени почати обожнювати її. Та так, що за вуха не відтягнеш.
Кажуть, страх публічних виступів стоїть на другому місці після страху смерті. Пам‘ятаючи себе у ранні роки або згадуючи деяких своїх учнів, охоче вірю цьому рейтингу.
Для початку – з чого складається страх публіки?
🔹 Це по-перше: з відсутності досвіду. Ви мало виступали.
🔹 По-друге: з відсутності знань і навичок з ораторської майстерності. Ви не знаєте як себе поводити на публіці.
🔹 По-третє: з егоїзму. Усі ваші думки не про людей, а про себе: «як я виглядаю, чи добре я говорю, що про мене подумають».
🔹 В-четвертих: з непідготовленості і з невідомості.
Що з цим робити поетапно?
🔷 Перше – напрацьовувати довід. Чим більше виступів, тим менше хвилювання. Жодні вправи не вилікують вас від хвилювання так вправно, як велика кількість виступів.
Ви повинні шукати привід виступити так само жадібно, як змучена від спраги людина шукає воду у пустелі. Зі всією пристрастю! Тости на святкуваннях, коментарі на нарадах, презентації проектів, розповіді у компанії друзів, репліки на зібраннях жильців будинку, короткі розмови з сусідкою під час вигулу собаки – це все ваші виступи, ваша практика. Говоріть якомога частіше, аби відчути у собі сміливість брати слово будь-де і будь з ким.
🔷 Друге – напрацювання навичок.
Впевненість не береться на рівному місці. Вона базується на відчутті компетентності, коли в знаєте що робити під час виступу: як тримати руки, куди дивитися, як керувати голосом, як взаємодіяти з глядачами і таке інше. Якщо ви чітко знаєте технологію, хвилювання буде значно менше.
Як стверджував Дейл Карнегі: «Страх народжується від невігластва».
Відсутність знань дає привід для багатьох переживань. Придбайте ці знання. Запишіться на курси ораторського мистецтва.
Зрозуміло, що для того, аби вміти гарно виступати, треба вчитися. Це як сісти за кермо, не знаючи правил. Звичайно, ви будете хвилюватися! І якщо людина не вміє керувати авто, марно боротися зі страхом. Потрібно йти в автошколу, брати уроки з інстуктором і вчитися водити. Якщо людина не вміє виступати, треба лише одне – вчитися виступати. Тут я вам з радістю допоможу.
🔷 Третє – робота з егоїзмом.
Ось декілька порад:
1️⃣ переведіть фокус уваги з себе на людей. Замість думок «наскільки я ок», подумайте про людей «наскільки їм ок». Чи все їм зрозуміло, як донести до них інформацію, як передати знання? Розчиніться в аудиторії. Думайте лише її потреби. Найголовніше – це люди. Виступайте НЕ ПЕРЕД ними, а ДЛЯ них! Це два принципово різних способи виступів.
2️⃣ Знецініть виступ. Нехай це буде так само важливо, як похід до магазину за хлібом. Ха, подумаєш, усього лиш презентація!
Чим вище цінність, тим вище хвилювання. Знизьте рейтинг важливості до мінімуму і ви відчуєте наскільки легше вам буде дихати. Поясніть собі пересічність цієї події. І пам‘ятайте – якщо так хвилюватися перед кожним виступом, то до десятого можна і не дожити. Нервова система у вас одна, агов!
3️⃣ Накручуйте себе на позитив (замість улюбленої справи накручування на негатив). Малюйте в голові найкращий сценарій розвитку подій, уявіть привітні обличчя слухачів та ошатність залу. Продовжуйте фантазувати, як все успішно пройде. Як ви буде пишатися собою. Яким чудовим буде цей виступ. Геть думи сумні!
4️⃣ Рефреймінг: замість стандартного «я боюся виступати, я не хочу виступати» неперервно кажіть про себе: «я обожнюю виступати, я хочу виступати, я так чекаю на день виступу, я дуже полюбляю виступати, я отримую від цього задоволення, я обожнюю сцену, я обожнюю увагу людей, як я сильно хочу виступити!».
І якщо перші декілька разів ці слова будуть здаватися вам неправдоподібною маячнею, то на сотий раз ви у це повірите.
Повторюйте це, ніби мантру, за декілька днів до виступу, зробіть це фоновим внутрішнім діалогом: коли миєте посуд, коли приймаєте душ, коли за кермом. У кожну вільну хвилину.
5️⃣ Дайте собі право на помилки під час виступу. Прагніть до 80% успіху. Цього цілком достатньо. Жага ідеальності – це прямий шлях до неврозу. І до дикого хвилювання, звичайно.
🔷 Четверте – непідготовленість і невідомість.
Що робити з непідготовленістю?
Готуватися, що ж і ще!
Ви повинні досконало знати свій тест. Але ні в якому разі не зубріть! Краще володіти текстом своїми словами. А репетиція – це гарантія успіху, яка на 90% виключає вірогідність провалу.
Що робити з невідомістю?
Познайомитися заздалегідь з простором, у якому ви плануєте виступати. Якщо можливо, зробіть тестову репетицію поки немає людей. Нехай вам буде відома кожна деталь: як будете заходити, як сідати, як вставати тощо.
А далі продумайте негативні варіанти розвитку подій: що ви будете робити, якщо вам поставлять незручне запитання, якщо не спрацює проектор, якщо слухачі будуть запізнюватись та інше. Ви повинні бути готові до основних варіантів розвитку подій і підготуватися до них.
І останнє – якщо ви плануєте регулярно виступати на сцені, вкрай важливо виховати в собі любов до людей. Любіть їх у ці 10 хвилин виступу, як добрих друзів і близьких родичів. Адже перед друзями все ж легше виступати, аніж перед людожерами (як ми часто малюємо публіку у своїй схвильованій уяві). Саме любов зменшує дистанцію між публікою і вами. Вона пом’якшує мить. Вона робить цей момент визначним, а не обтяжливим. Любіть людей і тоді вони (якщо пощастить) полюблять вас!
І по секрету: не можна повністю позбутися хвилювання. Воно завжди буде з вами, але у невеликій кількості. Воно буде легесенько лоскотати ваші нерви, бадьорити і збуджувати. Бо навіть досвідченні оратори й актори хвилюються. Легке хвилювання – це ознака того, що вам не все одно і що ви ще живі.
Я, наприклад, завжди трохи хвилююся. Але це не заважає, а допомагає мені, додає жвавого блиску в очах.
Це основне з того, що я хотіла сказати вам по цій темі.
Отже сміливих вам виступів і яскравого вираження себе у цьому світі!
І на останок: кожен ваш страх – це втрачена можливість. Не дайте вашому страху з‘їсти визначні миті вашого життя!
Тренер з ораторської майстерності Вікторія Сулай.
